Ален Панов — заступник Ужгородського міського голови, представник України в Карпатському Єврорегіоні. Освіта — вища, юридична. 28 років, одружений, виховує доньку.

    Коли мова йде про молоду людину, в активі якої — наукові дослідження, досвід міжнародної співпраці, високі громадські та державні посади, цікавим видається те, як ця людина сприймає оточуючий світ, що на її думку слід у ньому змінити, як його удосконалити. Саме через це ми подаємо фрагменти інтерв’ю кореспондентів вітчизняних та зарубіжних видань із одним з наймолодших заступників міських голів України, з огляду на те, що в інтерв’ю цінними є не самі запитання, а відповіді на них…

Про міське керівництво

    Ми прагнемо досягти динамічного поступального розвитку нашого міста, отже — повинні зрозуміти одну, на перший погляд, просту річ: зміна мерів міста кожних 4 роки аж ніяк не сприяє поступовій ході у досягненні тих результатів, яких очікує кожний ужгородець. У даній ситуації: якщо влада досягла певної стабілізації і не допустила очевидних “провалів”, то громада могла б дати такій владі шанс закріпити позитивні тенденції і вийти на якісно новий рівень.

    До такого висновку я прийшов, проаналізувавши ситуацію у багатьох столицях світу та адміністративно-територіальних центрах. Там, де керівник міста працює бодай кілька термінів, там є й успіх. До прикладу, мер Будапешту Габор Демскі та мер Москви Юрій Лужков більше 10 років, міський голова Києва Олександр Омельченко — 6 років, мер Кошіце Зденко Требуля — перебував два терміни на посаді, а нещодавно обраний губернатором, мер Ніредьхази Ласлоне Чобої — обирається на цю посаду втретє, мер Івано-Франківська Зіновій Шкутяк — працює восьмий рік.

    Усі ці міста досягли феноменальних успіхів у містобудуванні. Те саме підтверджує й історія Ужгорода за радянських часів. Згадайте, скільки років мером Ужгорода був Еміл Попович. Ужгород того часу багато жителів згадує з особливою приємністю, як охайний, прогресивний європейський центр.

    На жаль, у новітній історії нашого міста часів незалежності України ним керували кожні чотири роки нові голови. Я сподіваюся, що врешті ця тенденція зміниться. І на виборах Ужгородського міського голови Віктор Погорєлов, який доводить, що уміє не лише виводити місто з кризи (ми “отримали” місто з консолідованим боргом більше 100 мільйонів), але й нарощувати його могутність ( починаючи з 1 кварталу 2004 року ми, вперше за багато років, вийшли на прибутковий результат і сьогодні місто не має боргів), отримає той шанс, про який я говорив вище.

Про вік

    Найбагатші люди світу — Біл Гейтс (засновник Майкрсофт) та Інгвар Кампрат (засновник фірми “Ікеа”, який за об’ємом капіталу у 2003 р. “обійшов” Гейтса) — розпочинали стрімку кар’єру у віці 17 років. Якщо брати до уваги цей факт, то мене можна вважати безнадійно відсталим у побудові власної службової кар’єри. І посаду заступника міського голови у 24 роки, відповідно, — доволі скромним досягненням. Якщо ж серйозно, то у вік глобалізації, інформаційних технологій, коли людина отримує різносторонню інформацію, має доступ до глибоких аналітичних напрацювань, має можливість знайомитися з найпрогресивнішими ідеями людства, питання віку просто втрачає зміст, відтак — механічно знімається з порядку денного. Головне, яким чином ця людина здатна користуватися масою інформації, вибираючи основне, найкорисніше. Наприклад, ті знання, на здобуття яких мій батько витрачав роки наполегливої праці, я можу “взяти” за лічені хвилин. Ми живемо в іншому “вимірі”, якщо хочете, у зовсім іншому форматі, тому і досягаємо бажаного швидше, аніж наші батьки.

Про посаду

    Я цілком розумію важливість того, що завдяки посаді отримав можливість перебувати в епіцентрі життя і розвитку міста, де відпрацьовується стратегія і тактика його життєдіяльності. Тому я ціную те, що Ужгородський міський голова Віктор Погорєлов свого часу запропонував мою кандидатуру, а депутати міськради її підтримали. І ані на мить не забуваю про ту відповідальність, до якої зобов’язує ця висока управлінська посада. Серед великої кількості проблем різного спрямування мене особисто хвилює ось яка: яким один з найдревніших, найкультурніших обласних центрів України залишиться після нас?

    Так сталося, що в історичній частині Ужгорода багато споруд та й самі ділянки опинилися в приватній власності, з усіма відповідними правовими наслідками. Ми вже досягли певного економічного росту, простіше кажучи — уже накопичилися певні кошти, яких, однак, явно не вистачає на досконалу реконструкцію архітектурної унікальності “старого” Ужгорода. Яким чином досягти того балансу, завдяки якому буде зберігатися неоціненний спадок і не буде порушено його автентичність. Яким чином досягти балансу між прагненням бізнесмена привести до ладу власний об’єкт і патріотизмом історика, який хоче бачити своє місто таким, яким його задумав архітектор в минулому? Наведення повного порядку у нових районах — питання коштів. Заробимо достатньо грошей — вирішимо практично усі проблеми нових мікрорайонів. Складніше в історичній частині, де елементарне збереження архітектури потребує і затрат, і розуму, щоб не втратити архітектурної унікальності.

    Повторю, при усій актуальності інших проблем, саме ця — відповідальність нинішньої влади перед майбутніми ужгородцями — видається мені стратегічною.

Про місто

    Майбутнє нашого міста я пов’язую із його визначальною роллю як для України, так і для усієї європейської спільноти. Вважаю, що саме через Ужгород проходить вектор євроінтеграції України. І для такого твердження причин немало. Основна — геополітичне значення найзахіднішого обласного центру України, розміщеного практично на перехресті європейських кордонів. Міста з надзвичайно багатою і цікавою історією, де зосереджені національні та культурні традиції різних європейських народів. На мою думку, міська влада має зробити все для того, аби Ужгород поступово перетворювався на міжнародний центр. Адже ми вже маємо приклади того, що важливі міжнародні події не є прерогативою лише столиці. На мою думку, в Україні таких міжнародних “центрів”, окрім Києва, зрозуміла річ, має бути принаймні чотири: Крим, Львів, Одеса, Ужгород. Це дасть можливість усунути дисбаланс у фабулі “центр-провінція”, який існує на сьогодні в нашій країні.

    Кожне з таких міст і регіонів має стати центром спілкування і зустрічей керівництва нашої країни із представниками певного переліку країн. Приклади прийому Президентом України керівників Словаччини, Угорщини та Македонії в Ужгороді, які пройшли на найвищому рівні, свідчать про те, що можливість створення подібних міжнародних центрів — реальний шлях. Таке перетворення принесе користь і Україні, і нашому місту.

Про юридичну науку

    У період трансформації суспільства, коли наше право адаптується до міжнародних стандартів, з’являється відчуття того, наскільки зростає роль юристів у житті громади і держави. Виходячи з того, які питання виникають, скільки консультацій доводиться давати колегам з тих чи інших проблем, можу впевнено твердити, що на такі спеціалісти як юристи, економісти, менеджери, вкрай необхідні і державі, і суспільству. Оскільки саме вони гарантуватимуть реалізацію основних засад громадянського суспільства, в якому головує право, забезпечується свобода слова, свобода волевиявлення громадян. А тому, вважаю свій вибір професії, яку здобув на юридичному факультеті УжДУ, чи не найбільшою вдачею у житті.

Про студентів

    Так склалося, що я ані на хвилину не розлучався із Ужгородським університетом: одразу після закінчення став викладати, залишаючи за собою це право і в новій іпостасі. Адже для спілкування із студентами, я просто змушений бути постійно “у формі”: слідкувати за змінами у юридичній науці, вільно триматися, зрештою, слід бути сучасною людиною для того, щоб бути цікавим. А всі ці якості — необхідні і заступникові мера. Головне ж — я маю можливість постійно перейматися енергією та оптимізмом студентів. І за це я надзвичайно вдячний їм. Тому для мене робота з ними — і продовження улюбленої професії, і хоббі.

Про інвестиції

    Залучення інвестицій є безумовною перевагою і позитивним результатом не лише через те, що вони піднімають економіку на якісно новий рівень, створюють нові робочі місця із непоганою заробітною платнею, поповнюють бюджети усіх рівнів. Значення прямих іноземних інвестицій і в тому, що завдяки їм створюються відповідні осередки європейських стандартів, європейської культури виробництва, ставлення до роботи, до робітничого класу. І чим швидше ці осередки збільшуватимуться, тим швидше наше місто буде перетворюватися у європейське. За великим рахунком прямі іноземні інвестиції — шлях до збагачення ужгородців, “європезації” населення, врешті решт — шлях, що веде до євросоюзу. Тому непогані напрацювання і проміжкові хороші результати у цьому напрямі не можуть не тішити. Створена на сьогодні база дає право сподіватися на своєрідний інвестиційний “стрибок”, який слід здійснити найзахіднішому обласному центру України найближчим часом. Зрештою, євроінтеграція — не самоціль, а прагнення позбутися власної “другосортності” і неповноцінності, опинившись за межами “обраних” — членів євроспільноти.

Про міста-побратими

   Кожний із дванадцяти міст-побратимів (Ніредьхаза, Бейкейшчобо (Угорщина), Кошіце, Міхаловце (Словаччина), Ярослав (Польща), Дармштадт (ФРН), Корвалліс (Орегон, США), Кайани (Фінляндія), Горсенс (Данія), Москва, Орел (Росія)) — це фрагмент методичного посібника з розвитку міста. Багатий досвід містобудування, успіхи у забезпеченні життєдіяльності міст-побратимів — збагачення знань, розширення кругозору, уявлення про те, яким чином може місто розвиватися. І чим більше таких міст, тим більше позитивного досвіду. І головне тут — не тільки відвідати місто-побратим (хоча це, безперечно, дуже корисно), головне — інформація, аналіз успіху, уміле застосування фрагментів політики міської влади, прийнятних для нашого міста.

Про туризм

    Вважаю, що незабаром настане той час, коли туристична галузь перетвориться на основне джерело поповнення міського бюджету, а відтак – базою підняття життєвого рівня кожного ужгородця. Правильність цього шляху вже знайшла своє підтвердження в стрімкому економічному розвитку таких країн як Словаччина, Хорватія, Кіпр, Андорра.

    Підтвердження? Будь-ласка. Мало міст у Європі чи світі має стільки “унікальностей”. Саме через це красень-Ужгород викликає захват у гостей як зі сходу, так і з заходу. Розкішні набережні, дуже європейський затишний Корзо, де обіймаються архітектурні пам’ятки різних епох і стилів, містичний середньовічний замок у центрі міста, незабутнє враження від якого доповнює музей архітектури та побуту, діловита людна за будь-якої пори року площа Петефі, Пішохідний міст, що свого часу розділяв не береги, а цілі країни…А ще — монументальний Жупанат, унікальна синагога (філармонія), церкви найбільших європейських конфесій… Зрештою, перелік красот і “унікальностей” — матеріал для окремого дослідження. Це лише один момент, що підтверджує право Ужгорода стати туристичною “Меккою”.

    Інший фрагмент. Уявіть собі: турист, що прибув до Ужгорода із центру України чи з Россії, має нагоду побачити особливості кількох європейських країн в одному місті за один день. Уже наступного дня — милуватися архітектурою Кошіце. Через день — він уже куштуватиме вино в Егері, ще через день — повернеться на Закарпаття: відвідає його маленькі європейські міста, зкуштує страви національних кухонь усіх народів, що тут проживають, буде милуватися замками, яких на Закарпатті найбільше на Україні, врешті-решт — назавжди закохається у нашу природу.

    Або ж американський турист, що відпочиває в Будапешті, протягом якихось кількох днів побуває у найпрекрасніших містах центрально-східної Європи. І переконається, що Європа “не закінчується” в Будапешті, а маленький обласний центр України — справжнє європейське місто.

    У мене особисто викликає справжній ентузіазм те, що в нашому місті уже почалося створення справжніх готельного комплексу — споруджено перший отель “4-зіркового” рівня Олд-Континент, реконструюється готель, “Ужгород”, кілька проектів знаходиться у стадії розробки. А це означає, що наше місто у найближчому майбутньому стане справжнім готельним центром. Головне — довести усе до логічного завершення. Окрім того, Ужгород завжди пишався своїми ресторанами, тепер з’являються нові — з новими брендами, уже йде процес створення низки розважальних закладів, які є обов’язковою складовою індустрії туризму. А в усьому світі за ці складові туристи залишають кошти, збагачуючи свій кругозір і казну країни, яку вони відвідують.

Про управлінську схему

    Кардинальних успіхів можна досягти лише в тому випадку, коли ми зрозуміємо, що будь-яке кризове становище є результатом невдалого менджменту, невдалої управлінської схеми.

    Тому завдання створення оптимальної системи управління набуває для нас визначальної ролі. Триста людей працює сьогодні в мерії. Як направити цю “армію”, щоб бюрократії було як можна менше, а конкретних результатів — якомога більше? Як налаштувати цей величезний інтелектуальний і організаційний потенціал на служіння кожному ужгродцю? Яким чином побудувати систему, щоб за найкоротший час досягти найбільших успіхів? Скільки повинно бути управлінь, як у них відпрацьовано функціонал, які спеціалісти підібрані для виконання конкретного завдання? Як взаємодіють між собою управління та відділи, як скоординована їх робота, як відпрацьовано систему контролю за їх діяльністю? Наскільки ініціативним є виконком по створенню елементів громадянського суспільства, чи готові поділитися владою управлінці з громадськими організаціями?

    І врешті, чи налагоджений увесь цей механізм на реалізацію конкретної програми розвитку міста. Програми, яка змінюється, вдосконалюється, взаємодіє з іншими програмами, але її мета має стратегічне, визначальне значення для поступального розвитку міста. Вона створює умови для того, щоб кожний ужгородець став багатшим, щоб сама життєдіяльність міста наближалася до цивілізованих стандартів, щоб історико-архітектурні здобутки поперденіх поколінь були збережені, відреставровані — милували наші очі і зігрівали наші душі.

    Зможемо забезпечити таку управлінську систему — досягнемо бажаних результатів. Не зможемо відлаштувати міський менеджмент… Я думаю, все-таки зможемо!