3 жовтня 2002 року за поданням міського голови Віктора Погорєлова Ужгородська міська ради обрала 24 літнього Алена Панова на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів. З огляду на його вік, це обрання носило дещо сенсаційний характер. Новообраний заступник є чи ненаймолодшим в Україні віце-мером обласного центру. Молодший Панов відомий в міжнародних колах як Представник України в Карпатському єврорегіоні, викладає на юридичному факульеті УжНУ, займається науковою діяльністю та володіє сімома мовами. Сам факт обрання молодої людини на високу посаду викликав неібиякий інтерес в засобах масової інформації та політичних колах Ужгороду. Опозиційна до міської влади преса неоднозначно сприйняла команду заступників Віктора Погорєлова і виказує свої припущення щодо тих чи інших кандидутур. Ми вирішили довідатися інформацію з перших вуст. Розмова із заступником міського голови п. Аленом Пановим.

Як Ви вважаєте, що лягло в основу подання міського голови для обрання Вас Ужгородською міьсою радою заступником міського голови? Говорять що ця пропозиція зумовлена “підкилимними” домовленостями?

Це можна трактувати по-різному. Якщо є і така думка, то я повинен її поважати. Моя оцінка цієї події цілком інша. Я вважаю що склад заступників міського голови, який сформований в Ужгороді є цілком цивілізованим і логічним та відповідає стандартам демократії. Я не знаю демократичної країни в світі ( хоча займаюся цими проблемами фахово) де б команда формувалася не під час виборчого процесу. Як відомо, в ході виборчої кампанії я займав активну позицію і думаю саме ті результати, які я поклав в загальну “копилку” перемоги, лягли в основу пропозиції, яка надійшла мені від Віктора Погорєлова.

Ваш вік і Ваша посада сприймаються сенсаційно. Вам 24 роки і деякі опозиційні видання характеризують Вас як “ніким і нічим невідому людину”, а натякають що це призначення це дань поваги Вашому батькові?

Думаю що і така думка має право на життя. Я завжди був прихильником ліберальних принципів і ніколи не дозволю собі агресивно ставитися до журналістів або політологів, які мають свою думку, навіть якщо їх думка є помилковою. Думаю було б нескромно зі свого боку говорити про те, що моє прізвище трапляється в хроніці подій у Закарпатській області і хто слідкує за цими процесами, міг його там побачити. Не відчуваю себе винним за те, що в свої 24 роки я вже дещо встиг зробити. І як Представник України в Карпатському єврорегіоні, де я представляю чотири області України і цю посаду обіймаю три роки, і як науковець та викладач юридичного факультету УжНУ, який підготував 4 навчальні посібники та активно працює над кандидатською дисертацією. Що стосується громадсько-політичної діяльності, то я є одним із ідеологів та засновників Громадянського альянсу Закарпаття. Якщо мені запропонували очолити завнішньо-політичний та зовнішньо-економічний сектор міської влади і Ви вважаєте що цього досвіду, зайомств, контактів, які напрацьовані мною в міжнародній діяльності з одного боку, та юридичних знань - з іншого замало, то хай буде, що це дань поваги моєму батькові. Тоді у нормальоного батька є нормальний син. Мені від того не соромно.

Знову по сторінкам преси. Говорять що посаду заступника міського голови з міжнародного спіробітництва придумали і ввели у номенклатуру спеціально “під Вас”?

Можливо. Але мене дивує інше. Як в Ужгороді, обласному центрі найзахіднішої області України, яка межує з чотирьма європейськими державами і відстань від якого до Відня набагато ближча ніж до Києва, як в Ужгороді, який має унікальну особливість в межах міста мати міжнародний автомобільний перехід, до мерства Віктора Погорєлова такої посади не було? Як могло статися так, що деякі угоди з містами-побратимами в мерії ніхто знайти не може? Як могло статися, що мерією не проводився аналіз і навіть не має інформації про прямі іноземні інвестиції в економіку міста, хоча саме цей показник є одним із всесвітніх еквівалентів її розвитку? Як могло трапитись, що в Ужгороді тільки 7 підлприємств скористалися Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області” і немає людини яка б професійно займалася цими питаннями. Я вже не говорю про торгово-економічний оборот, який є барометром всієї зовнішньо-економічної діяльності. Як могло дійти до того, що не обласний центр, а місто Мукачево має у декілька разів вищі показники по зовнішньо-економічний діяльності, ніж обласний центр Ужгород? Як Ви вважаєте чи є можливість при таких підходах реалізувати інвестиційну привабливість міста? Тому, логіка управлінської структури, яку запропонувала команда Погорєлова, демострує, що ми розуміємо чого хочемо і які резерви у нас є для кардинального покращення нашого з Вами життя.

Що вважаєте найголовнішим на посаді заступника міського голови?

Перше, це усвідомлення того, що потрібно робити. Друге, які управлініські схеми треба застосувати для того, щоб досягти результату. Третє, з яким арсеналом, в тому числі і кадровим, підійти до реалізації тих програм, які сьогодні необхідно виконати. А в основі всієї діяльності звичайно повинна лежати програма розвитку нашого міста на рік, три, бажано до 2020 року. Підготовка цих програм вже ведеться.

У Вас є особисте бачення головних напрямків у секторі, яким ви опікуєтеся?

Ну перш за все, всі ці параметри про які я говорив вище треба привести у відповідність. Висококваліфіковані працівники яких ми запросили з ОДА, обласного управління статистики, а також підприємців та менеджерів, вже розпочали цю роботу і темп, який ми взяли, відповідає вимогам, які ставить перед нами міськвиконком. Це основа, без якої рухатись у перед неможливо.

По-друге, ми повинні створити бізнес-середовище, яке буде природіним для західних інвесторів.

По-третє, нам необхідно на весь світ заявити про Ужгород, як про цивілізоване місто, яке чекає інвесторів. Через інтернет, чрез електронне спілкування з усіма посольствами, консульствами, торговими місіями багатих розвинених країн, через участь у міжнародних виставках та організацію форумів, виставок, фестивалів, конференцій в Ужгороді. А для того щоб це зробити, нам необхідно підготувати відеофільми, книги, виставкові експонати, рекламні буклети, диски, веб-сторінки тощо.

По-четверте, ми повинні розширювати зв”язки і прагматично працювати з містами-побратимами. Перш за все йдеться про сторення “трикутників”. До прикладу Ужгород-Михайловце-Ярослав, який дає можливості брати участь в програмах як Таціс так і Фаре і використовувати їх для збагачення нашого міста.

По-п”яте, нас чекає надзвичайно велика робота до якої ми неодмінно запросимо наукову еліту Закарпаття, всі громадські організації, по співпраці з Юнеско для того, щоб центральну частину міста включити у перелік історичної спадщини цієї організації. Саме така тактика дасть можливість не з бюджету, а за кошти міжнародних структур відродити історичну архітектуру нашого неповторного міста.

По-шосте, абсолютно конкретно працювати з нашими колегами з Кошіц та Ніредьхази по їх досвіду реставраційних робіт окремих споруд. Ця робота з моїми давніми колегами та знайомими вже розпочалася.

По-сьоме, Ужгород повинен стати центром міжнародного і ділового життя Західної України, ми повинні боротися за розміщення в нашому місті консульств, торгових місій, проведення міжнародних зустрічей на найвищому рівні, а також докладати всіх зусиль для концентрації в Ужгороді фінансового капіталу, розвитку банківської системи, які будуть виступати гарантами нашої стабільності.

Ось такі тези головних напрямків роботи, за яку ми повинні взятися і попробувати їх реалізувати . І якщо навіть тільки декілька із наведених пунктів нам вдасться втілити в життя, це буде непоганою основою для наших наступників.

Я свідомо не торкаюся питання створення спеціальної економічної зони в Ужгороді, так як сама боротьба за неї забере більше часу та енергії, ніж може дати позитивних результатів для міста. Конкретне правове поле економіки Закарпаття цілком дозволяє нормально працювати.

Ви багато їздили по Європі. Якщо порівняти наш регіональний центр з регіональними центрами хоча б наших сусідів угорців та словаків?

З неприємністю мушу констатувати, що не кажучи вже про Угорщину, Словаччину і Польщу, наші румунські сусіди виглядають набагато привабливіше за нас.

Вас ніколи не дивувало чому в Ужгороді сьогодні немає жодного супермаркета, хоча в районному центрі Міхаловце їх вже 4? (Хочу сказати що система франчайзінга, яку застосовує наприклад Теско, практично підняла на ноги економіку Соболч-Сотмар-Березької області Угорщини). І чому наші підприємці, які займаються мілкооптовою торгівлею, повинні їхати за товаром в сусідні країни, якщо ми могли б мати власний мілкогуртовий маркет?

Вас ніколи не дивувало, що в у нас в Ужгороді немає торгово-розважального центру типу “Плаза”?

Вас ніколи не дивувало, що в нашому місті немає жодного автосалону відомих автомобільних фірм?

Вас ніколи не дивувало, що в місті з таким географічним розташуванням нема жодного мережевого готелю (Хілтон, Кемпінскі, Меріот) на 4-5 зірок, які б дали нам можливість проводити серйозні міжнародні форуми? До речі будівництво угорцями готелю “Закарпаття” в 70-80 х роках минулого століття визвало справжній фурор в Радянському Союзі.

Вас ніколи не дивувало, що майже у всіх обласних центрах України є Мак Доналдс, а в Ужгороді його немає? І не тому, що без всіх цих атрибутів ми не можемо обійтися. Просто вони є знаковими у сенсі цивілізованості держав з ринковою економікою.

Ви вірите в успіх?

На самому початку інтерв”ю ви самі “підкололи” мене за мій “ніжний” вік. Безперечно він характеризується певним оптимізмом, але цей оптимізм базується на певних реаліях, які сьогодні ми з Вами маємо. Переконаний, чим більше оптимістів буде і серед ужгородців, тим швидше ми подолаємо кризову ситуацію, в якій опинилося наше місто.