Ужгородець Ален ПАНОВ визнаний тижневиком «Український тиждень» одним з найбільш дієвих та патріотичних українців

Закарпатець Ален Панов, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин Ужгородського національного університету, консул України в Угорській республіці (2006-2010) увійшов до числа українців, яких обрало відоме українське інформаційно-аналітичне видання "Український тиждень" у проект "Обличчя України".

"Це не рейтинг,   - пише "УТ", - Це вільні, сильні, талановиті та порядні люди. Вони різняться професіями, віком, життєвим досвідом, мешкають у різних куточках країни і світу, проте їх об’єднує одне: всі вони патріоти України". Але це не єдина заслуга небайдужого до проблем українців консула. Тільки за останній рік на рахунку Алена Панова ще кілька справ: попередження виникнення міжнародного скандалу, пов’язаного з блокуванням українсько-угорського кордону, а також недопущення конфіскації українського державного та корпоративного майна більше, ніж на 5 млн. грн. Поряд з активною дипломатичною роботою Ален Панов дослідив чехословацький період розвитку Закарпаття і видав монографію "Масарик і Закарпаття", а також підготував і видав навчальний посібник "Дипломатична і консульська служба".
Відзначили дипломата і закарпатські журналісти: у щорічному рейтингу Ужгородського прес-клубу Ален Панов отримав звання "Захисник інтересів закарпатців".
І саме про необхідність та можливості захисту інтересів українців та України – в бліц-інтерв’ю Алена Панова кореспонденту «Закарпатки».  

-Алене Володимировичу, перебуваючи на посаді консула України в Угорській республіці, навесні цього року ви виграли просто безпрецедентний суд в Угорщині, який виніс рішення на користь українців. Нагадайте деталі нашим читачам.
- У багатьох справді викликає здивування, бо угорський суд виніс рішення не на користь угорської правоохоронної системи, а на користь українських громадян. Разом з тим сусідня держава продемонструвала на практиці неухильність застосування принципу верховенства права – незалежно від політики, ситуативних інтересів, зацікавленості сторін тощо.
Власне відбулося те, що я від імені кількох десятків українців звернувся за захистом від неправомірних дій угорських правоохоронців. Тобто, вперше закордонний консул як позивач, як звичайна процесуальні фігура, подав позов до угорського суду, щоб захистити своїх співвітчизників і відстояв право українців на малий прикордонний рух. До обласного суду в м. Ніредьгаза я подав понад 20 позовних заяв із вимогою дати правову оцінку описаним діям угорських прикордонників у питанні терміну перебування громадячн на території Угорщини в рамках дії шенгенської візи. 29 квітня відбувся суд, який заслухав позицію як Консула України в Ніредьгазі, так і поліції Угорщини, і виніс вердикт на користь українських громадян.
- Працюючи консулом ви найкраще можете відповісти на питання, чому ж громадянин України, виїжджаючи за кордон, часто відчуває себе таким незахищеним…
– Є кілька об’єктивних і суб’єктивних складових у питанні, як не відчувати себе за кордоном другосортним. Перша така – потужний потенціал дипломатичної місії країни-неньки громадянина, бо саме   ці служби повинні надати повноцінний консульський захист. Така установа має бути забезпечена організаційно, фінансово і кадровою. Вона повинна мати фахових, відповідальних, чуйних   людей, обізнаних як у правовій сфері, так і з   тонкощами дипломатії тощо. У будь-якій країні треба розуміти законодавство, вивчити, як працює система й мати певний досвід, аби кваліфіковано надати допомогу. Другий фактор – обізнаність і небайдужість самих людей. На жаль, нерідко спрацьовує принцип «не буду звертатися, бо й так не допоможуть».   З огляду саме на останнє, працівники консульських установ мають знати, що іноді слід не чекати, поки до них прийдуть, а самим пропонувати захист громадянам України (приміром, коли є інформація про те, що українців за кордоном неправомірно затримали, вони потрапили в ДТП тощо).
- У цьому ж контексті можемо говорити й про таке болісне питання, як скорочення в регіонах представництв МЗС України. Українці не дуже впевнені в своєму захисті за кордоном, лишаться «голими» в цьому ж сенсі і в рідній країні. Виходить так?
-   Нажаль інколи під терміном «оптимізація» маскується арифметичне скорочення кадрів, яке виливається у те, що люди втрачають роботу. З іншого боку, в Україні триває процес адміністративної реформи. Я, як людина, котра фахово займалася цими питаннями, можу сказати, що у нас починає вибудовуватися чітка, прийнятна, ефективна у багатьох країнах схема. Нині є президентська модель з урядом як головною структурою виконавчої влади, міністерствами, які визначають державну політику у різних сферах, державними агенціями, які є реалізаторами цієї політики та територіальними органами влади. Змінюються пріоритети країни і в зовнішній політиці. Тому оптимізація управлінської схеми за принципом функціональності і доцільності – абсолютно виправданий крок. Але слід звертати увагу на те, яким чином це робиться. Коли починають урізатися в прикордонних регіонах подібні установи – це не зовсім доцільно. Бо захист прав громадян – це не теоретична матерія, а щоденна конкретна робота. І це стосується і такої форми роботи як представництво міністерства закордонних справ на території України. На мою думку слід було переглянути   місію та завдання, які вони виконували, а сам інститут зберегти.
– Наскільки мені відомо, відколи ви завершили свою дипломатичну місію в Угорщині, закарпатці й надалі звертаються до вас за консультаціями. Це свідчить про те, що робота була ефективною і є потреба в таких структурах МЗС…
- Дійсно, таке трапляється часто. Що є зайвим підтвердженням того, що наші співвітчизники потребують такої допомоги з боку держави, а отже існування таких структур є виправданим. Особливо у такому регіоні як Закарпаття, яке має чотири кордони, на території якого розташовано ряд дипломатичних установ тощо.

Наталія Петерварі