Інформація стосовно відстоювання Генеральним консульством України в Ніредьгазі інтересів громадян України в реалізації їх права на малий прикордонний рух

Генеральне консульство України в Ніредьгазі попередньо інформувало (ДКС МЗС України) про проблемні питання, які виникли внаслідок реалізації Міжурядової Угоди про „Правила місцевого прикордонного руху” від 18.09.2007 року, коли починаючи з 2 лютого 2010 року угорською стороною запроваджено нову технологію контролю громадян, які перетинають українсько-угорський кордон.

Суть нововведень полягала в застосуванні при оформленні паспорту громадян України спеціальної програми, яка автоматично підраховує кількість днів перебування в Угорщині протягом останніх шести місяців від дати першого в’їзду. У випадку виявлення, що громадянин перебував більше ніж 90 днів протягом піврічного терміну, йому відмовляють у праві на в’їзд. В цілому такі такий підхід угорської сторони ідентичний тому, що зазвичай застосовується по відношенню до громадян України під час оформлення останнім короткотермінових шенгенських віз.

Вже в перший день фактичної реалізації нового порядку контролю (01.02.2010р.) виникли ускладнення при перетині кордону українськими громадянами, які полягали у відмові у в’їзді до Угорщини кільком сотням осіб. Така ситуація природно спровокувала вияви невдоволення та загострення і без того напруженої ситуації на українсько-угорському кордоні.

До Генерального консульства надійшло більше ста скарг громадян, суть яких полягала в тому, що угорські прикордонники неправильно застосовують норми Угоди про правила місцевого прикордонного руху та Регламенту ЄС 1931/2006, стосовно термінів перебування в прикордонній зоні. А саме, частина 5 статті 1 Угоди визначає, що „дозвіл дає його власнику право на багаторазовий в'їзд та безперервне перебування протягом максимум трьох місяців у межах шести місяців у прикордонній зоні держави іншої Договірної Сторони”. В свою чергу, стаття 5 Регламенту передбачає право Договірних Сторін самостійно вирішувати термін безперервного перебування на території прикордонної зони, який однак не повинен перевищувати трьох місяців.

Таким чином, застосування угорською стороною принципу підрахунку сумарної (а не безперервної) кількості днів в рамках шестимісячного терміну, суперечить духу і букві Угоди та Регламенту.

Генеральне консульство попередньо інформувало, що з метою забезпечення прав українських громадян, на виконання норм Консульського Статуту і статті 35 Консульської конвенції між УРСР та Угорською Республікою, беручи до уваги рівень процесуальної підготовки скарг, консулом було прийнято рішення подати позови в інтересах українських громадян до суду області Саболч-Сатмар-Берег. Таких позовів було подано 29. Слід зауважити, що, за інформацією суду, подібна практика була застосована вперше в судах Угорської Республіки.

29 квітня 2009 року відбулося судове засідання по перших трьох позовах. За результатами розгляду позов консула в інтересах громадян України було задоволено в повному обсязі, а ухвали прикордонних органів Угорської Республіки визнані неправомірними. Встановлено, що громадяни України, які наділені правом на малий прикордонний рух, вправі перебувати в прикордонній території Угорської Республіки безперервно на протязі трьох місяців в рамках шести місяців.

Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.

Угорські прикордонні служби припинили масові повернення громадян України.

Необхідно додати, що не дивлячись на належність угорської правової системи до романо-германської правової сім’ї, в якій прецедент не є джерелом права, при винесенні наступних рішень на практиці враховуються рішення, винесені з подібного роду спору. Таким чином, згадані рішення можна вважати такими, що носять прецедентарний характер.

Висновки:

1. Українська дипломатія в конкретному випадку довела, що не в теорії, а на практиці її місією є захист прав українських громадян.

2. Досягнутий результат може слугувати важливим сигналом, суть якого полягає у серйозності підходів української сторони до відстоювання своїх інтересів.

3. Безпрецедентним можна вважати факт виграшу справи українським консулом в угорському суді за позовом, заявленим до угорської правоохоронної системи.

4. Даний юридичний факт може бути використано під час відпрацювання двосторонніх відносин у сфері МПР між Україною, Словаччиною, Польщею.

5. Відстоювання прав українських громадян було виключною ініціативою дипломатичної служби України; і регіональна влада Закарпаття, і національно-культурні громадські організації самоусунулись від процесу, мотивуючи небажанням погіршувати стосунки з угорцями.

Ален Панов,

Юрист, дипломат, кандидат історичних наук