Карпатський єврорегіон - шлях до об’єднаної Європи

В системі європейської, єврорегіональної політики Карпатський єврорегіон є рівноправним учасником розвитку транскордонної та прикордонної політики.

За час свого існування (1993-2001) Карпатський єврорегіон довів свою ефективність та самодостатність не дивлячись на те, що в порівнянні з іншими єврорегіонами має ряд принципових особливостей.

Особливість перша полягає в тому, що це перша міжнародна євро-організація, яка виникла на теренах пост - соціалістичного суспільства.

Особливість друга. Так звана “залізна завіса” в СРСР та Румунії носила класичний характер. В Угорщині, Польщі та Чехословаччині вона характеризувалася як ліберальна по відношенню до західних прикордонних країн та класична - по відношенню до східних своїх сусідів. Навіть після демократизації, домінувала психологія підозри, “шпіономанії” та поняття “кордон на замку”.

Особливість третя. Це проблеми пов”язані з різним рівнем економічного розвитку.

Це три особливості, проблемні, які в певній мірі гальмували темпи розвитку Карпатського єврорегіону.

Але з другого боку були і особливості, які не тільки прискорювали розвиток прикордонного співробітництва, а навіть стали домінантними в тому, що Карпатський єврорегіон сьогодні займає одне із провідних місць серед єврорегіонів західної і центральної європи.

До таких особливостей слід віднести наступні.

Перше. В рамках Карпатського єврорегіону об”єдналися прикордонні адміністративно-територіальні одиниці, які на певних етапах розвитку історії входили в одну державу. ( Угорщина, Польща, Австрійська монархія, Австро-Угорщина, Чехословаччина).

Друге. Схожість і, в певній мірі, спільність історії і, як наслідок, близькість культури, етносу, релігії, звичок, кухні країн Карпатського єврорегіону, що створює Карпатсько-єврорегіональну спільність людей.

Третє. На території кожної із областей, країв, округів, повітів, воєводств проживають люди різних національностей, які є титульними у власній країні і національними меншинами у сусідніх країнах. В кожній із країн традиції національних меншин поважають, знають їх досконало, в переважній більшості вважають їх надбанням власної культури.

Підсумовуючи вищесказане ми можемо констатувати, що головною ціллю Карпатського єврорегіону на першому етапі його становлення та розвитку було ефективне використання тих позитивних історичних особливостей з одного боку, і нівелювання тих особливостей, які виконували роль гальма в налагодженні структурної роботи організації по виведенню розвитку прикордонного співробітництва на рівень сучасних вимог, з другого боку.

Входження Карпатського єврорегіону в Асоціацію прикордонних регіонів Європи (АПРЄ), системна робота Ради Карпатського єврорегіону, Секретаріату, Національних Представництв та шести Робочих комісій, організація міжнародних виставок ЕКСПО-КАРПАТСЬКИЙ ЄВРОРЕГІОН, активізація економічної діяльності і, як наслідок, виникнення багатьох спільних підприємств, лібералізація прикордонного руху, дво- і тристоронні побратимські відносини, утворення недержавних галузевих самофінансуючихся саморегулюючихся міжнародних асоціацій, створення міжнародного благодійного фонду “Карпатський Фонд”, участь і перемога у багатьох грантових програмах,авторитет “торгової марки” Карпатського єврорегіону, до якого звертаються безліч фізичних та юридичних осіб говорять про те, що завдання, яке стояло перед керівництвом Карпатського єврорегіону на першому етапі його роботи успішно виконано.

Справедливо назвати тих людей, які стояли у витоків організації та тих особистостей, які зробили вагомий внесок в позитивний результат роботи організації Карпатський єврорегіон. Серед них: Сергій Устич, Іван Іванчо, Зіновій Митник, Михайло Буковецький - які представляють Україну, Пал Віраг, проф. Іштван Шюлі-Закар, Іштван Монорі, Брігітта Ласло - з Угорщини, Богдан Жонца, Пйотр Гелінські - з Польщі, Штефан Врановскі, Йозеф Полачко, Розалія Мудра - зі Словаччини, Геогр Міклаус, Памфіл Берчан - з Румунії та інші.

 

З приходом нового тисячоліття перед людською цивілізацією постали і нові проблеми. Враховуючи глобалізацію розвитку світової спільноти, переустрою та переділу, здебільшого на добровільній основі, світу та особливо Європи, перед Карпатським єврорегіоном постають і нові завдання.

Слід відмітити, що не дивлячись на велику і результативну роботу Карпатського єврорегіону на рубежі 20-21 ст, новий європейський устрій, який сьогодні знаходиться в процесі формування, знову виділяє Карпатський єврорегіон серед інших єврорегіонів. Виникли особливості нового характеру.

Особливість перша. Тільки в Карпатському єврорегіоні серед учасників є і ті країни, які вже входять до складу НАТО, ті, уряди яких декларують наміри вступу в Північно-Антлантичний Альянс та ті, які не входять і не намагаються увійти до його складу.

Особливість друга. Угорщина і Польща є країнами, які стануть членами Європейського Союзу в першій черзі розширення (2003-2004рр.), Словаччина і Румунія- в другій (після 2004р.) . Стосовно України поки що не визначені часові рамки можливого членства в ЄС. А це вже в перспективі співпраця на регіональному рівні між країнами- членами ЄС та країнами, які не входять в коло учасників цієї організації.

Особливість третя. Вступ ряду країн Карпатського єврорегіону в Європейський Союз, змусить їх приєднатися до Шенгенської угоди і як наслідок запровадити візовий режим з Україною. Випереджаючи події Словаччина вже ввела візовий режим і робота по мінімізації його наслідків Карпатським єврорегіоном відпрацьовується. В подальшому цей досвід набуде особливого значення.

Таким чином, хід історії змушує Асоціацію змінювати акценти в своїй роботі.

В контексті процесу розширення Європейського Союзу на Схід та оголошення Києвом партнерства з ЄС зовнішньополітичним пріоритетом номер один, регіональне співробітництво п”яти країн ЦСЄ у рамках Карпатського єврорегіону набуває нового значення та ваги.

Згідно зі Спільною Стратегією ЄС щодо України, ЄС заохочуватиме розвиток ініціатив із регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та сусідніми країнами, й особливу увагу приділятиме питанням прикордонного господарства, у тому числі технічної модернізації пунктів перетину на державному кордоні України з Угорщиною, Румунією і Словаччиною, а також розвитку програм TACIS, що мають на меті подальший розвиток інфраструктури транскордонних мереж і поліпшення економічного співробітництва в регіоні. Інфраструктурному розвиткові нового зовнішнього кордону Євросоюзу сприятиме й реалізація програми Інтеррег-ІІІ ЄС, яка передбачає надання значних коштів з бюджету 2000-2006.

Однак, слід брати до уваги й той факт, що Євросоюз, з одного боку, декларує надання всебічної підтримки та недопущення появи нових ліній розподілу на кордонах із сусідніми державами, з другого - намагається мінімізувати небезпеку на східних кордонах, - й таким чином, вступ сусідніх Польщі та Угорщини до ЄС неминуче призведе до приєднання цих держав до Шенгенської угоди та запровадження візового режиму з Україною.

Водночас Євросоюз, попри всі заяви щодо намірів розширятися за рахунок країн Центральної Європи, негласно закриває ринок для їх товарів. Країни-апліканти “першої хвилі” враховують те, що лише підготовка до вступу в ЄС потребує серйозних структурних змін в економіці й ставить на межу банкрутства цілі сектори економіки. З метою виживання польські, угорські та словацькі (а в перспективі - й румунські) компанії змушені зберігати та розвивати для себе східні ринки, й зокрема, український.

В цих умовах великого значення набуває розвиток регіонального співробітництва в рамках Карпатського єврорегіону, яке має невикористаний потенціал впливу на вирішення існуюючих економічних і соціальних проблем країн з перехідною економікою. Саме транскордонне співробітництво країн Карпатського єврорегіону вже зараз стимулює налагодження переходу до реального співробітництва.

Зокрема, вирішення нагальних економічних, соціальних і культурних питань у процесі транскордонного співробітництва в рамках КЄ, є неможливим без їх розв”язаня на міждержавному та національному рівнях. У цьому контексті слід врахувати й те, що кожна з держав ЦСЄ має значний легітимний інтерес до представників свого етносу, які мають статус національних меншин у країнах-членах КЄ, - й таким чином, це також може стати потужним чинником пошуку альтернатив як на рівні національних законодавств, так і консолідованих договорів ЄС. Заходи, вжиті з метою запобігання виникнення зон напруженості на східних кордонах ЄС, можуть стати реальними кроками в напрямі пом”якшення запровадження Шенгеновських домовленостей.

Аналіз результатів п”ятого саміту “Україна-ЄС”, що відбувся нещодавно в Ялті, свідчить про важливість нагального вирішення зазначених проблем, щоб нинішні негативні аспекти євроінтеграції для України не переважили майбутніх дивидендів. Адже наразі Україна не згадується навіть у числі можливих кандидатів на вступ до ЄС, і процес зближення обмежується рівнем консультації. Натомість, як зазначалося, реалізація програм транскордонного співробітництва в рамках Карпатського єврорегіону, може стати важливим елементом у розвитку конструктивного діалогу з Євросоюзом.

В контексті актуальності і складності вирішення проблем, постає питання про вдосконалення структури, системи і механізму роботи керівних та робочих органів Карпатського єврорегіону:

  • настав час перегляду та внесення змін до Статуту Карпатського єврорегіону;

  • виникла потреба в трансформації структури робочих органів Асоціації;

  • повинна набути прикладного значення робота Міжнародного Секретаріату та Національних Представництв, які мають бути наділені більш широкими правами, що дозволить їм більш оперативно та результативно виконувати завдання та функції ;

  • необхідно делегувати частину урядових повноважень, пов”язаних з транскордонним співробітництвом, Раді Карпатського єврорегіону.

Робота по реформуванню Карпатського єврорегіону уже проводиться на рівні наукових конференцій та консультацій між Національними Представництвами і найблищим часом стане предметом обговорення на Раді Карпатського єврорегіону.

Ален Панов,

Представник України в Карпатському єврорегіоні